Антипсихотичні препарати (лат. praeparata antipsychotica < грец. anti — проти + psyche — душа; син.: нейролептики, нейроплегіки) — психотропні ЛП, які чинять депримуючий (пригнічувальний) вплив на функції ЦНС, не порушуючи при цьому свідомості. Вони усувають марення, галюцинації (продуктивна симптоматика психозів), а також рухове і мовне збудження та інші симптоми психозів. Першим антипсихотичним препаратом став хлорпромазин, який раніше використовували в анестезіології для гібернації. Його психотропні властивості привернули увагу клініцистів (Laborit, Hygalhard, 1951; Delay, Deniker, 1952).
Залежно від хімічної будови антипсихотичні препарати класифікують на такі групи:
- похідні фенотіазину (хлорпромазин, трифлуороперазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, тіоридазин, флуфеназин, тіопроперазин);
- похідні бутирофенону (дроперидол, галоперидол, трифлуперидол);
- похідні інших хімічних груп (сульпірид, пенфлюридол, хлорпротиксен, клозапін, сультоприд, рисперидон, карбідин).
У фізіологічних механізмах центральної дії АП суттєве значення має їх вплив на мезолімбічну систему, ретикулярну формацію та інші підкірково-стовбурові відділи головного мозку. Пригнічувально діючи на ретикулярну формацію, АП усувають її активуючий вплив на кору великих півкуль. Стосовно нейрохімічних механізмів дії А.п. накопичено чимало даних про їх вплив на адренергічні, дофамінергічні, серотонінергічні, ГАМКергічні, холінергічні та інші нейромедіаторні процеси, включаючи вплив на нейропептидні системи мозку.
Бороян Р.Г. Клиническая фармакология. Психиатрия, неврология, эндокринология, ревматология. — М., 2000; Машковский М.Д. Лекарственные средства. В 2 т. — М., 2000. — Т. 1; Руководство по психиатрии / Под ред. Г.В. Морозова. В 2 т. — М., 1988.